На допомогу батькам у вихованні дітей
В основі сучасного позитивного підходу до виховання дітей лежать п’ять методів:
1. Щоб мотивувати до співпраці, просіть, а не командуйте.
2. Щоб звести супротив дітей до мінімуму і покращати якість спілкування, слухайте й проявляйте розуміння – не намагайтесь нічого владнати.
3. Щоб мотивувати ту чи іншу поведінку – заохочуйте дитину – не карайте.
4. Щоб стверджувати своє верховенство, наказуйте – не вимагайте.
5. Щоб зберегти контроль над ситуацією, призначайте тайм-аути , - не бийте дитину.
Ці методи базуються на п’яти позитивних принципах:
відрізнятися від інших – нормально (налаштовує на те, щоб бути особливим, щоб його любили). Якщо батьки не розуміють і не сприймають його особливостей, то вроджена схильність до співпраці не одержує розвитку;
припускатись помилок нормально (якщо помилки засуджуються, то дитина відмовляється чогось досягти, або допускається занижена самооцінка);
проявляти негативні емоції – нормально (щоб дитина повноцінно усвідомила свої почуття);
бажати більшого – нормально (дає можливість формувати сильне почуття особистого «я» і цілеспрямованість, основану на осмисленні особистих бажань. ) Дітей, які знають, чого хочуть легко схилити до співробітництва, пропонуючи їм одержати більше. Вони не лише хочуть більшого, але й вчаться терпляче чекати досягнення своїх бажань, - скільки необхідно;
висловлювати свою незгоду – нормально, але пам’ятати, що мама й тато – головні. Діти повинні завжди мати можливість чинити опір, коли від них вимагають співпраці. Супротив потрібний, щоб зрозуміти дитині свої почуття й бажання, сповістити про них оточуючим. Завдяки цьому формується воля дитини, що, в свою чергу, підсилює її вроджене бажання доставляти батькам радість і співпрацювати з ними.
Взірцем поведінки дітей є взаємовідносини між батьками.
Якщо мати хоче, щоб батько мав вплив на дитину, то вона повинна формувати повагу до батька і, навпаки, діти будуть слухняними, коли батько виконує прохання матері. Ніколи при дітях не з’ясовуйте відносин, бо діти це сприймають як свою провину й дуже переживають. Кожна людина проходить при семерічні цикли.
У перші 7 років життя почуття свого «я» у дитини формується перш за все під впливом батьків і опікунів.
Від 7 до 14 років роль батьків залишається, та більш впливають на формування позитивного почуття «я» сестри, брати, рідня, друзі.
Від 14 до 21 – підлітки та молодь формують своє «я» під впливом своїх однолітків та людей, що прагнуть до тієї ж мети, що й вони.
Поважайте підлітка й завжди цікавтеся його думкою.
Надаючи дитині свободу викривати й висловлювати своє справжнє "я", ви підносите їй дари величі. Усі великі люди в історії – мислителі, художники, вчені, лідери – володіли здатністю говорити "ні" встановленим правилам й творчо мислити.
Таким чином:
1. Дозволяючи дитині відрізнятись від інших, ви надаєте їй можливість відкривати, оцінювати, розвивати у собі свій особливий внутрішній потенціал й розгледіти свою мету.
2. Дозволяючи дитині помилятись, ви даєте їй можливість корегувати себе, вчитися на своїх помилках й досягати все нових успіхів.
3. Дозволяючи дитині проявляти негативні почуття, ви даєте їй можливість навчатись керувати своїми емоціями й усвідомлювати свої почуття, що вселяє в неї впевненість у собі, чуйність, дух співпраці.
4. Дозволяючи дитині бажати більшого, ви даєте їй можливість збагнути, що вона заслуговує на це й навчиться відтерміновувати задоволення своїх бажань на потім. Дитина здатна бажати більше, але при цьому вміє радіти тому, що в неї є.
5. Дозволяючи дитині говорити “ні”, ви забезпечуєте їй можливість розвивати свою волю й визначати позитивні, істинні почуття свого “я”. Володіючи правом говорити “ні”, дитина розвиває розум, серце й волю, а також вчиться глибше відчувати свої бажання, почуття й думки. Можливість протистояти авторитету – фундамент позитивного виховання.